Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/39681/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,суддів:Іваненко Я.Л.Штульман І.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (далі - РДА) в якому просив визнати незаконними дії щодо виключення його з пільгового списку на позачергове отримання житлової площі та зобов'язати відповідачів прийняти рішення про поновлення позивача на квартирному обліку.

В обґрунтування позову зазначав, що спірні дії відповідачів не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційний скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Відповідачі заперечень на касаційну скаргу до суду не надали.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що відповідачі, приймаючи рішення про зняття позивача з квартирного обліку діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, до такого висновку суди дійшли в порушення норм матеріального права з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 1 групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, а тому має право на пільги, встановлені пунктом 10 частини 1 статті 20 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

За змістом вказаної правової норми особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві Ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Починаючи з 27 лютого 1995 року позивач перебував при РДА на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов у пільговому списку на позачергове отримання житлової площі за категорією обліку «постраждалі у зв'язку з аварією на ЧАЕС 1 категорії», проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, що знаходиться в межах Солом'янського району у м. Києві.

У 2007 році вказана квартира продана, у зв'язку з чим, позивач 6 листопада 2007 року був знятий з реєстрації за цією адресою і зареєстрований 24 січня 2008 року у цьому ж будинку в квартирі № 61.

З 18 грудня 2014 року позивач зареєстрований у м. Києві за адресою по АДРЕСА_2 в Центрі обліку бездомних громадян Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який також знаходиться в межах території Солом'янського району у м. Києві.

Рішенням РДА від 21 березня 2014 року № 174 позивача знято з квартирного обліку як такого, який змінив місце проживання.

В подальшому, неодноразові звернення позивача до КМДА і РДА з заявами поновити його на квартирному обліку залишені без задоволення.

Так, стаття 47 Конституції України встановлює, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду

Право позивача на позачергове забезпечення жилою площею також передбачене пунктом 10 частини 1 статті 20 Закону № 796-ХІІ.

У відповідності до статті 36 Житлового кодексу Української РСР облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районного, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік у випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР, громадян може бути взято на облік і не за місцем їх проживання.

Абзацом 1 частини 1 статті 39 Житлового кодексу Української РСР встановлено, що громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті.

В свою чергу, згідно приписів статей 38, 60 цього ж Кодексу порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 затверджено Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі - Правила, в редакції спірного періоду).

За правилами пункту 2 цих Правил жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.

Також, пунктом 8 Правил встановлено, що квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів

Аналогічні вимоги містить і пункт 20 Правил.

Обставини, за яких особа може бути знята з квартирного обліку передбачені у статті 40 Житлового кодексу Української РСР і у пунктах 26, 27 Правил.

У відповідності до вимог вищевказаних правових норм громадяни знімаються з квартирного обліку у випадках: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення; 1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку 2) виїзду на постійне місце проживання до іншого населеного пункту; 3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, пунктом 29 цих Правил та іншими актами законодавства Української РСР; 4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання; 5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Громадяни виключаються із списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, якщо вони були необґрунтовано включені до цих списків або втратили вказане право.

Перелік підстав, зазначених у наведених правових нормах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відтак, посилання відповідача на пункт 25 Правил, яким передбачено перереєстрацію громадян, які перебувають на квартирному обліку, як на підставу для виключення позивача зі списків не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Окрім цього, за визначенням статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-VI «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-VI) місце проживання - адміністративно - територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

При цьому, документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Згідно наявних у матеріалах справи даних, досліджених судами попередніх інстанцій, позивач, починаючи з 27 лютого 1995 року і по теперішній час проживає в межах однієї адміністративно - територіальної одиниця у м. Києві, місця проживання, у розумінні вищезазначених правових норм, не змінював, статус особи, яка має пільги щодо позачергового одержання житла, за нормами Закону № 796-ХІІ не втратив.

Водночас, конституційне право позивача на житло, гарантоване Державою і передбачене Законом № 796-ХІІ не може бути порушене з підстав зміни реєстрації ОСОБА_4, оскільки місця свого проживання із зміною адміністративно - територіальної одиниці останній не здійснював і не виїздив на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення не підлягають задоволенню, оскільки суд не може підміняти орган державної влади і втручатись у здійснення цим органом його дискреційних повноважень.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що виключення позивача зі списків відбулось внаслідок незаконних дій відповідача, а тому позов підлягає частковому задоволенню шляхом зобов'язання останнього поновити ОСОБА_4 на квартирному обліку.

Необхідно також врахувати, що позивача знято з квартирного обліку 21 березня 2014 року, а тому він підлягає поновленню на цьому обліку, починаючи з вказаної календарної дати.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про незаконність дій відповідачів щодо зняття позивача з квартирного обліку, а тому висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2015 року скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Київської міської державної адміністрації, Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов'язати Солом'янську районну у м. Києві державну адміністрацію поновити ОСОБА_4 на квартирному обліку при Солом'янській районній у м. Києві державній адміністрації у пільговому списку на позачергове отримання житлової площі за категорією обліку «постраждалі в зв'язку з аварією на ЧАЕС 1 категорії» починаючи з 21 березня 2014 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді: Я.Л. Іваненко

І.В. Штульман